Петренко І.І.,
Петренко В.І.
Житомирський
державний технологічний університет
Особливості мотивації
занять фізичною культурою
студенток технічного
ВНЗ з низьким рівнем
фізичної підготовленості
Постановка проблеми.
Здоров’я студентської молоді, рівень її фізичної підготовленості і фізичного
розвитку завжди привертали увагу спеціалістів. Результати досліджень за даною
проблемою свідчить про те, що заняття фізичною культурою найбільш ефективні
лише тоді, коли участь в них викликана відповідними мотивами /1, 2, 3/.
Успішна реалізація таких мотивів викликає у студентів натхнення від успіху,
бажання продовжувати заняття за особистою ініціативою, відчуття задоволення від
самого процесу, умов занять, характеру взаємовідносин із педагогом, товаришами
під час цих занять /4/.
Разом із тим, аналіз спеціальної літератури показує, що в теорії і методиці
фізичного виховання існує недостатня кількість експериментальних досліджень
щодо мотивації занять фізичною культурою студенток з послабленим здоров’ям.
Мета дослідження полягає
у вивченні напрямків формування і корекції мотивів занять фізичною культурою
студенток з низьким рівнем фізичної підготовленості.
Основними завданнями нашого дослідження були:
– визначити динаміку фізичної підготовленості студенток 1 – 2 курсів економічного
факультету;
– виявити особливості мотивації занять фізичною культурою студенток з
низьким рівнем фізичної підготовленості;
– визначити основні напрямки корекції та формування мотивів, які найбільш
сприятливо впливають на зміцнення здоров’я і фізичне удосконалення студенток.
Виклад основного матеріалу.
Дослідження засвідчують про те, що із 325 обстежених студенток 1- 2 курсів економічного факультету
Житомирського державного технологічного університету 236 мають низький та нижче середнього рівень фізичної
підготовленості. Низький – 124 дівчат (38%), нижче за середній – 112 дівчат
(34,6%), середній рівень фізичної підготовленості мають 59 дівчат (18%), вище
за середній – 30 дівчат (9,4%). Високий рівень фізичної підготовленості не
виявлено. Таким чином, низький та нижче середнього рівня фізичної
підготовленості виявлено у 72,6% студенток, що тягне за собою низьку успішність
з фізичного виховання, яка прямо пов’язана з загальним станом здоров’я,
наявністю різних патологій.
Встановлено, що для студенток з
низьким рівнем фізичної підготовленості характерні вузько-особисті мотиви
занять фізкультурою: а) намагання отримати схвалення викладача та вчасно
отримати залік – 24% респондентів (мотивація благополуччя); б) прагнення
підвищити повагу знайомих – 10%; в) відчути задоволення від занять фізичними
вправами – 8,6 %, та бажання бути не гіршим за інших – 7,2% (престижна
мотивація).
Крім позитивних виявлені і негативні мотиви: а) щоб не виникло
неприємностей з викладачами та батьками – 8,8 % (мотивація уникнення неприємностей);
б) мотиви не приязні до занять фізкультурою та спортом, або відсутність їх
взагалі – 4,2 %.
Серед дівчат, які мають середній та вище середнього рівень фізичної
підготовленості домінують мотиви самовизнання (розвиток фізичних якостей, необхідних
в майбутній професійній діяльності) і самовдосконалення (зміцнення здоров’я,
підвищення розумової працездатності, покращення будови тіла та корекції
фізичних вад).
Нами розроблена система засобів, направлених на корекцію мотиваційної сфери
студенток з низьким рівенем фізичної
підготовленості:
– корекція різнобічних відносин в системі „викладач – студент”, що
передбачає діалоговий стиль спілкування, який створює умови для
взаємопорозуміння, допомоги студенту, утвердження почуття особистої гідності
студента, самоствердження і самоповаги, зняття емоційного навантаження;
– коригування оцінки результатів діяльності, причому не лише з боку
викладача, але й з боку своїх товаришів. Оцінювання результатів необхідне не
лише словесне, а й зафіксоване в тому чи
іншому офіційному документі. Це ще раз підтверджує, яку стимулюючу роль
відіграє педагогічний облік, перша та друга атестації студенток;
– створення умов вибору занять фізичною культурою, рівня вивчення програмного матеріалу, форм
проведення занять, вибору тестів фізичної підготовленості та ін.;
– використання індивідуального підходу на основі результатів особистого
фізичного розвитку;
– корекція засобів і методів формування і розвитку мотивації занять
фізичною культурою та спортом.
Слід відмітити, що в експериментальних групах більше ніж в два рази, в
порівнянні з контрольними групами, зросла кількість підтверджень і відсоткове
вираження мотивів, які обумовлені розумінням значення занять фізкультурою та спортом перед
суспільством: а) для зміцнення здоров’я і майбутньої професійної діяльності – 62
% (широкі соціальні мотиви та мотиви самовизначення); б) володіти добрим
фізичним розвитком – 26,4 %; в) розвивати або мати добре розвинені фізичні
якості – 22,6 %; г) бажання вести здоровий спосіб життя – 12,8% (мотиви
самовдосконалення).
Нами встановлено, що між параметрами фізичної підготовленості, рівнями
мотивації та суб’єктивними оцінками ролі і місця фізичної культури в житті
студенток існує достовірний кореляційний зв’язок. У студенток, які не мають мотивів
фізкультурно-спортивної діяльності, самі низькі показники фізичної
підготовленості і навпаки, позитивна оцінка ролі і місця фізичної культури в
житті суспільства, навчально-професійної діяльності, в бажанні займатися нею –
високі та вище середнього показники фізичної підготовленості.
Література
1. Бальсевич В.К. Феномен физической активности как социально-биологическая проблема // Вопросы философии- 1981. - №8.- С..18 – 22.
2. Дуркин П.К., Лебедева
М.П. К проблеме воспитания личной физической культуры у школьников и студентов
//Физическая культура: воспитание, образование, тренировка.-2000.- №2.- С. 50 – 53.
3. Лубышева Л.И. Социальное и биологическое в физической культуре человека в
аспекте методологического анализа // Теория и практика физической культуры.-1996.- №1.- С. 12 – 15.
4. Орлов А.Б. Методы
изучения, активизации,
развития, мотивации, учения в современной зарубежной психологии /Маркова А.К.,
Матик Т.А., Орлов А.Б.// Формирование мотивации учения. – М.: Просвещение, 1990.- С. 190 – 122.