Петренко І.І., Петренко В.І.

Житомирський державний технологічний університет

Особливості мотивації занять фізичною культурою

студенток технічного ВНЗ з низьким рівнем фізичної підготовленості

Постановка проблеми. Здоров’я студентської молоді, рівень її фізичної підготовленості і фізичного розвитку завжди привертали увагу спеціалістів. Результати досліджень за даною проблемою свідчить про те, що заняття фізичною культурою найбільш ефективні лише тоді, коли участь в них викликана відповідними мотивами /1, 2, 3/. Успішна реалізація таких мотивів викликає у студентів натхнення від успіху, бажання продовжувати заняття за особистою ініціативою, відчуття задоволення від самого процесу, умов занять, характеру взаємовідносин із педагогом, товаришами під час цих занять /4/.

Разом із тим, аналіз спеціальної літератури показує, що в теорії і методиці фізичного виховання існує недостатня кількість експериментальних досліджень щодо мотивації занять фізичною культурою студенток з послабленим здоров’ям.

Мета дослідження полягає у вивченні напрямків формування і корекції мотивів занять фізичною культурою студенток з низьким рівнем фізичної підготовленості.

Основними завданнями нашого дослідження були:

– визначити динаміку фізичної підготовленості студенток 1 – 2 курсів економічного факультету;

– виявити особливості мотивації занять фізичною культурою студенток з низьким рівнем фізичної підготовленості;

– визначити основні напрямки корекції та формування мотивів, які найбільш сприятливо впливають на зміцнення здоров’я і фізичне удосконалення студенток.

Виклад основного матеріалу. Дослідження засвідчують про те, що із 325 обстежених студенток  1- 2 курсів економічного факультету Житомирського державного технологічного університету 236 мають низький  та нижче середнього рівень фізичної підготовленості. Низький – 124 дівчат (38%), нижче за середній – 112 дівчат (34,6%), середній рівень фізичної підготовленості мають 59 дівчат (18%), вище за середній – 30 дівчат (9,4%). Високий рівень фізичної підготовленості не виявлено. Таким чином, низький та нижче середнього рівня фізичної підготовленості виявлено у 72,6% студенток, що тягне за собою низьку успішність з фізичного виховання, яка прямо пов’язана з загальним станом здоров’я, наявністю різних патологій.

 Встановлено, що для студенток з низьким рівнем фізичної підготовленості характерні вузько-особисті мотиви занять фізкультурою: а) намагання отримати схвалення викладача та вчасно отримати залік – 24% респондентів (мотивація благополуччя); б) прагнення підвищити повагу знайомих – 10%; в) відчути задоволення від занять фізичними вправами – 8,6 %, та бажання бути не гіршим за інших – 7,2% (престижна мотивація).

Крім позитивних виявлені і негативні мотиви: а) щоб не виникло неприємностей з викладачами та батьками – 8,8 % (мотивація уникнення неприємностей); б) мотиви не приязні до занять фізкультурою та спортом, або відсутність їх взагалі – 4,2 %.

Серед дівчат, які мають середній та вище середнього рівень фізичної підготовленості домінують мотиви самовизнання (розвиток фізичних якостей, необхідних в майбутній професійній діяльності) і самовдосконалення (зміцнення здоров’я, підвищення розумової працездатності, покращення будови тіла та корекції фізичних вад).

Нами розроблена система засобів, направлених на корекцію мотиваційної сфери студенток з  низьким рівенем фізичної підготовленості:

– корекція різнобічних відносин в системі „викладач – студент”, що передбачає діалоговий стиль спілкування, який створює умови для взаємопорозуміння, допомоги студенту, утвердження почуття особистої гідності студента, самоствердження і самоповаги, зняття емоційного навантаження;

– коригування оцінки результатів діяльності, причому не лише з боку викладача, але й з боку своїх товаришів. Оцінювання результатів необхідне не лише словесне, а й  зафіксоване в тому чи іншому офіційному документі. Це ще раз підтверджує, яку стимулюючу роль відіграє педагогічний облік, перша та друга атестації студенток;

– створення умов вибору занять фізичною культурою,  рівня вивчення програмного матеріалу, форм проведення занять, вибору тестів фізичної підготовленості та ін.;

– використання індивідуального підходу на основі результатів особистого фізичного розвитку;

– корекція засобів і методів формування і розвитку мотивації занять фізичною культурою та спортом.

Слід відмітити, що в експериментальних групах більше ніж в два рази, в порівнянні з контрольними групами, зросла кількість підтверджень і відсоткове вираження мотивів, які обумовлені розумінням  значення занять фізкультурою та спортом перед суспільством: а) для зміцнення здоров’я і майбутньої професійної діяльності – 62 % (широкі соціальні мотиви та мотиви самовизначення); б) володіти добрим фізичним розвитком – 26,4 %; в) розвивати або мати добре розвинені фізичні якості – 22,6 %; г) бажання вести здоровий спосіб життя – 12,8% (мотиви самовдосконалення).

Нами встановлено, що між параметрами фізичної підготовленості, рівнями мотивації та суб’єктивними оцінками ролі і місця фізичної культури в житті студенток існує достовірний кореляційний зв’язок. У студенток, які не мають мотивів фізкультурно-спортивної діяльності, самі низькі показники фізичної підготовленості і навпаки, позитивна оцінка ролі і місця фізичної культури в житті суспільства, навчально-професійної діяльності, в бажанні займатися нею – високі та вище середнього показники фізичної підготовленості.


Література

1. Бальсевич В.К. Феномен физической активности как социально-биологическая проблема // Вопросы философии- 1981. - №8.- С..18 – 22.

2. Дуркин П.К., Лебедева М.П. К проблеме воспитания личной физической культуры у школьников и студентов //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка.-2000.- №2.- С. 50 – 53.

3. Лубышева Л.И. Социальное и биологическое в физической культуре человека в аспекте методологического анализа // Теория и практика физической культуры.-1996.- №1.- С. 12 – 15.

4. Орлов А.Б. Методы изучения, активизации, развития, мотивации, учения в современной зарубежной психологии /Маркова А.К., Матик Т.А., Орлов А.Б.// Формирование мотивации учения. – М.: Просвещение, 1990.- С. 190 – 122.